|
|
Автор: Гру 24
Мережа АТМ має класичну структуру крупної територіальної мережі – кінцеві станції з’єднуються індивідуальними каналами з комутаторами нижнього рівня, які, у свою чергу, з’єднуються з комутаторами вищих рівнів. Комутатори АТМ користуються 20-байтными адресами кінцевих вузлів для маршрутизації трафіку на основі техніки віртуальних каналів.
Для приватних мереж АТМ визначений протокол маршрутизації PNNI (Private NNI), за допомогою якого комутатори можуть будувати таблиці маршрутизації автоматично. У публічних мережах АТМ таблиці маршрутизації можуть будуватися адміністраторами уручну, як і в мережах Х.25, або підтримуватися протоколом PNNI.
Комутація пакетів відбувається на основі ідентифікатора віртуального каналу (Virtual Channel Identifier, VCI), який призначається з’єднанню при його встановленні і знищується при розриві з’єднання.
Адреса кінцевого вузла АТМ, на основі якого прокладається віртуальний канал, має ієрархічну структуру, подібну до номера в телефонній мережі, і використовує префікси, відповідні кодам країн, міст, мережам постачальників послуг і т. п., що спрощує маршрутизацію запитів на встановлення з’єднання, як і у разі агрегованих IP-адрес відповідно до техніки CIDR.
У публічних мережах АТМ зазвичай використовуються адреси в стандарті Е.164, що робить простою взаємодію цих мереж з телефонними мережами.
Віртуальні з’єднання можуть бути постійними (Permanent Virtual Circuit, PVC) і комутованими (Switched Virtual Circuit, SVC).
Для прискорення комутації у великих мережах використовується поняття віртуального шляху – Virtual Path, який об’єднує віртуальні канали, що мають в мережі АТМ загальний маршрут між початковим і кінцевим вузлами або загальну частину маршруту між деякими двома комутаторами мережі.
Ідентифікатор віртуального шляху (Virtual Path Identifier, VPI) є старшою частиною локальної адреси і є загальним префіксом для деякої кількості різних віртуальних каналів.
Таким чином, ідея агрегації адрес в технології АТМ застосована на двох рівнях – на рівні адрес кінцевих вузлів (працює на стадії встановлення віртуального каналу) і на рівні номерів віртуальних каналів (працює при передачі даних по наявному віртуальному каналу).
Читать далее »
дані, мережа, осередок, пакет, передача, трафік, швидкість,
Автор: Гру 23
 Гетерогенність – невід’ємна якість будь-якої крупної обчислювальної мережі, і на узгодження різнорідних компонентів системні інтегратори і ад-міністратори витрачають велику частину свого часу. Тому будь-який засіб, що обіцяє перспективу зниження неоднорідності мережі, привертає пильний інтерес мережевих фахівців.
Технологія асинхронного режиму передачі (Asynchronous Transfer Mode, АТМ) розроблена як єдиний універсальний транспорт для нового покоління мереж з інтеграцією послуг, які називаються широкосмуговими мережами ISDN (BROADBAND-ISDN, B-ISDN).
Читать далее »
дані, мережа, підканал, пакет, передача, технологія, трафік,
Автор: Гру 22
 Технологія АТМ є подальшим розвитком ідей попереднього резервування пропускної спроможності віртуального каналу, реалізованих в технології frame relay.
Технологія АТМ підтримує основні типи трафіку, що існують у абонентів різного типу: трафік з постійною бітовою швидкістю CBR, характерний для телефонних мереж і мереж передачі зображення, трафік із змінною бітовою швидкістю VBR, характерний для комп’ютерних мереж, а також для передачі компрессированного голосу і зображення.
Читать далее »
зображення, мережа, передача, стандарт, технологія, трафік, швидкість,
Автор: Жов 30
 Для того, щоб потоки трафіку обслуговувалися мережею з максимально можливою ефективністю, необхідно виконувати деяку попередню роботу по плануванню роботи мережі.
При плануванні необхідно відповісти на ряд важливих питань.
Читать далее »
мережа, планування, потік, ресурс, робота, трафік, черга,
Автор: Жов 29
Більшість вживаних методів оптимізації роботи мережі до недавніх пір були направлені на перерозподіл ресурсів окремого маршрутизатора між різними потоками, що протікали через нього. Саме цю задачу вирішують методи, об’єднані під загальною назвою Quality of Service (QOS).
В той же час такий могутній засіб, як вибір шляхів проходження трафіку, через мережу традиційно використовувався в багатьох типах мереж дуже примітивно. Адже від шляхів проходження трафіку (при його фіксованій інтенсивності) в першу чергу залежить завантаження маршрутизаторів і каналів, а значить, і ефективність використання мережі.
Далі ми розглянемо недоліки підходів вибору шляху, заснованих на критерії найкоротшої відстані до точки призначення, на прикладі IP-мереж як найбільш популярних в даний час.
Відоме, що всі протоколи маршрутизації, зокрема дистанційно-векторні, такі як RIP, і стани зв’язків, такі як OSPF і IS-IS, вибирають для трафіку, направленого в певну мережу, найкоротший маршрут відповідно до деякої метрики.
Вибраний шлях може бути раціональнішим, наприклад, якщо в розрахунок приймається номінальна пропускна спроможність каналів зв’язку або затримки, що вносяться ними, або менш раціональним, якщо враховується тільки кількість проміжних маршрутизаторів (хопов) між початковою і кінцевою мережами. Проте у будь-якому випадку вибирається єдиний маршрут, навіть якщо існує декілька альтернативних шляхів.
Класичним прикладом неефективності такого підходу є так звана «риба» – мережа з топологією, приведеною на мал. 15.9.
Не дивлячись на те що між маршрутизаторами А і Е існує два шляхи – верхній, через маршрутизатор В, і ніжній – через маршрутизатори З і D, – весь трафік від маршрутизатора А до маршрутизатора Е відповідно до принципів маршрутизації, прийнятих в IP-мережах, прямує по верхньому шляху.
Тільки тому, що нижній шлях небагато, на один хоп гірше, ніж верхній, він ігнорується, хоча він міг би працювати «паралельно» з верхнім шляхом.
Читать далее »
маршрут, мережа, метод, ресурс, трафік, час, шлях,
|