Автор: admin - Січ 18
Базова (посилальна) модель OSI була створена в кінці 70-х років для опису пересилки даних між мережевими вузлами. Найважливішою метою специфікації моделі OSI була допомога в описі передачі даних між різнорідними хостамі, наприклад між комп’ютером з операційною системою (ОС) Unix і персональним комп’ютером (ПК).
Модель OSI не є фізичною, але встановлює набір рекомендацій для розробників додатків. Він покликаний стандартизувати створення і впровадження мережевих програм. Крім того, модель OSI формує каркас (framework) для створення і впровадження мережевих стандартів, пристроїв і схем об’єднання мереж.
В моделі OSI встановлено сім рівнів, що об’єднуються в дві групи. Три верхні рівні описують функції додатку на крайовій робочій станції для взаємодії з іншими додатками і користувачами. Чотири нижні рівні визначають процедуру пересилки даних між крайовими точками мережі. На мал. 1.1 показані функції трьох верхніх рівнів моделі OSI, а на мал.
1.2 – функції чотирьох нижніх рівнів цієї моделі.
На мал. 1.1 видно, що на рівні додатків реалізований призначений для користувача інтерфейс. Всі верхні рівні моделі відповідають за цию додатків на різних хостах. Жоден з верхніх рівнів не зобов’язаний нічого знати про операції або мережеві адреси. Для цього використовуються чотири нижні рівні (див. мал. 1.2).
Чотири нижні рівні специфікують передачу даних або по фізичних проводах, або через перемикачі і маршрутизатори, а також процедуру відновлення потоку даних між хостом, що передає, і додатком на приймаючому хосте.
Назад
Далі